Poems by Vasyl Makhno
|
Осінні вірші
1. листок зачіпився за слину павучу на ній ще тремтіло суцвіття пахуче відцвіле у липні – зжовтілі й померхле сорок разів хмари померли дощі прилітали - полохали чайок мені ж написалися вірші печальні попсулося авто - знайшовся механік усе поробив на одному диханні папером із рису зачистивши клеми не знав що потрапить до вірша й поеми що слина павуча погойдує світло сказав: «задня фара не світить» а з-над океану – тримаючись ліній плили знов народжені хмари осінні і пахло соляркою й жирним мазутом від танкерів що пропливають нечутно до бухти – до труб переробних заводів і черги чекають в нью-йоркських водах у серпні пустіють облежані пляжі з павучої слини надточимо пряжі візьмемо дощу – трохи зливи і віршів печальних і тих що сумні та сумніші пораду механіка – піску на сандалях: і що призабули і що не згадали бо там – де за виступ морської брами заходить ця яхта як ангел з крилами уже починаються фази припливу уже починається осінь - зі слини павучої кришиться крейда і більшає танкерів ставши на рейді а вірші змочивши в павучій слині водою що спала собі у кишені вицвілих шортів – що падала з неба ковтне наче рибу серпнева мева і вгрузне в пісок із набитим шлунком облюбувавши найближчу лунку в серпневому небі летять метеори на яхтах заглушать перегріті мотори павучі дроти і павучі линви обірвуться - шторм та осінні зливи - печальні вірші будуть печальні як ці береги – ближні і дальні 2. вересень розпочався з дощу – штормить по цілім узбережі – позеленіла мідь хвиль - що обгризають берег неначе голодні й скажені пси їхні білі загривки і чорні носи і шурхотіння лап на папері зачехляються яхти – зачиняється яхт-клуб догорають півонії серед клумб жовтіють метелики – я сиджу зіперши ровер на металеве поруччя ровер відпочиває – йому так зручно разом з ним попишу і помовчу мартин проскиглить немов курій скажу океанові: «не дурій!» не чіпай берега на якому мій дім і моє письмо – і мій вірш про осінь але він на мене маяком косить і накриває небом тисячних дір десь в південних широтах – там вже летить до нас важка вода я кажу метеликам: «втікайте геть!» пролетіли на північ дві білі чаплі а за ними – зчорнілі солені краплі штормового дощу – й таке горизонт – я бачу – накриває дощ уже все в пелені – від і до нью-джерзійський берег та острови пластикове відро з плавниками рибин дощ проживе кілька годин відмолодить кущі і стебла трави починається осінь з дощем й з дощу починається вірш в якому мовчу не встиг до дому – промок до рубця але вірш уклався і ровер змок відкриваю браму – її замок витираючи краплі з чола й лиця. AUTUMN POEMS 1. a leaf was caught in a spider's web on which trembled the scented inflorescence of flowers faded since July – yellow and lifeless clouds perished forty times rains rolled through, scattering the seagulls I wrote poems full of sadness my car broke down – I found a mechanic he fixed everything in one breath cleaning the dashboard with rice paper I didn’t know what would seep into my poem and into poems or that the spider web would disturb the light he said: “the break light isn't working” from the ocean – as always newly formed autumn clouds floated again and the smell of diesel and greasy fuel from tankers silently sailing into the bay – to the pipes of processing plants waiting for their turn in the New York waters in august the usually crowded beaches are deserted we will inhabit the beach with the spider web some rain – a little rain and poems those filled with despair and those that are sad and sadder still the advice of the mechanic – the sand on sandals and what was forgotten for there by the open sea gates a yacht enters like an angel with wings the phases of the tide have begun autumn has begun – from the spider web chalk crumbles and there are more tankers lined up and we dip the poems into a spider web with the water that slept in a pocket of faded shorts that fell from the sky that the august incarnation will swallow like a fish and sink into the sand with a full stomach embracing the nearest opening meteors fly across the august sky the overheated motors of yachts are silenced spider wires and spider cables break – a storm and autumn showers - the sad poems will remain sad like these coasts – close and far 2. september started with rain – it stormed across the whole coast – copper turned green the waves ripped at the shore like hungry mad dogs with frothy white caps black noses and paws scraping on paper yachts are secured – the yacht club is closed peonies lie charred in flower beds butterflies wane – I sit my bike leans on the metal railing my bike rests – it is comfortable together with it I'll write and be silent a martin will screech like a rooster I will tell the ocean: “don't go crazy!” don't touch the shore with my house and my writing– my poem about autumn but it throws a beacon across me and covers the sky with a thousand holes somewhere from the southern latitudes – the heavy water flies to us I say to the butterflies: “fly away!” two white herons flew north and following them – dark salty drops of stormy rain – and what a horizon I see – the rain obscures it everything is beneath a shroud – from and to the jersey shore and islands a plastic bucket with fish fins the rain will last for a few hours rejuvenate bushes and blades of grass autumn begins with rain and from the rain begins the poem in which I’m silent I didn’t make it home – I got soaked to the bone but I wrote the poem and my bike got drenched I open the gate – it’s lock I wipe the drops from my face. Translated fromе the Ukrainian by Olena Jennings |
Vasyl Makhno is a Ukrainian poet, prose writer, essayist, and translator. He is the author of thirteen collections of poetry and most recently the book of selected poems Poet, the Ocean, and Fish (2019). He has also published a book of short stories, The House in Baiting Hollow (2015), a novel, The Eternal Calendar (2019), and four books of essays, The Gertrude Stein Memorial Cultural and Recreation Park (2006), Horn of Plenty (2011), Suburbs and Borderland (2019), and Biking along the Ocean (2020). Makhno’s works have been widely translated into many languages; his books have been published in Germany, Israel, Poland, Romania, Serbia and the US. He is the recipient of Kovaliv Fund Prize (2008), Serbia’s International Povele Morave Prize in Poetry (2013), the BBC Book of the Year Award (2015), and International Ukrainian-Jewish Literary Prize “Encounter” (2020). Makhno currently lives with his family in New York City.
|
